Нове в розділі

Вступна бесіда з батьками під час прийому дітей до дитсадка

Вступна бесіда з батьками під час прийому дітей до дитсадка

Початок відвідування дошкільного закладу — це не лише нові умови життя й діяльності, режиму та харчування, а й нові контакти, оточення, нові взаємини, обов’язки. Це надзвичайно напруже­ний період, який потребує від малюка активних психічних і фізичних форм пристосування. Зви­кання до дитячого садка найчастіше супроводжується порушенням емоційного стану до­шкільника, погіршенням сну, апетиту, підви­щенням захворюваності.

Проте соціально-психологічна адаптація у різних дітей відбувається по-різному, відпо­відно до віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров'я, стилю виховання в сім'ї, ро­динних взаємин, рівня розвитку в дитини ігро­вих навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері. Враховуючи це, науковці і практики виділяють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

Перша група — ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Вони проявляють зацікав­лення іграшками й діяльністю, комунікабельні, самостійні, врівноважені. Спілкування батьків із дитиною доброзичливе.

Друга група — малюки, які адаптуються по­вільніше й важче. Поведінка нестала. Періоди зацікавлення грою змінюються періодами бай­дужості, вередування. Бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей. Навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Малоініціа­тивні. Менш самостійні, дещо можуть робити самі, але здебільшого залежні від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, розважливі звер­тання змінюються на окрики, погрози або по­слаблення вимогливості.

Третя група — діти, які важко пристосову­ються до нового для себе побуту. Як правило, несамостійні, неконтактні. Швидко втомлю­ються, ігрові навички несформовані. У досвіді

таких дітей — прояви авторитарності, жорсто­кості (або навпаки — зайвого лібералізму) з боку дорослих, що спричиняє острах, недовіру до вихователя або повне ігнорування його й інших дітей. Сон, апетит — погані, або зовсім відсутні. Висока захворюваність іще більше уповільнює звикання до нового оточення і но­вих вимог.

Процес адаптації дитини до нових умов, окрім певної тривалості у часі, різної щодо різних дітей, має кілька основних етапів-фаз.

  1. «Шторм» — на комплекс нових впливів усі системи організму дитини відповідають реакцією руху та значним напруженням. Підвищуються збудливість, тривожність, можливе збільшення агресивності або заглиблення у себе. Погані сон, апетит, настрій. Фізіологічна і психологічна буря триває від 2—3 днів до 1—2 місяців (у окремих дітей).
  2. «Шторм ущухає» — період несталого при­стосування, коли дитячий організм шукає опти­мальних варіантів реакції на зовнішні впливи. Малюк продовжує придивлятися до нового ото­чення, робить спроби долучитися до спільної діяльності, стає активнішим, зацікавленішим, урівноваженішим. Цей період триваліший, ніж перший, — від 1 тижня до 2—3 місяців.
  3. «Штиль» — період відносно сталого при­стосування. Організм віднаходить найсприят­ливіші варіанти реагування на нові умови жит­тя, режим дня, спілкування. Дитина починає активно засвоювати нову інформацію, встанов­лювати контакти, брати участь у заняттях. Змен­шується захворюваність, стабілізуються сон, апетит, настрій. Цей період триває від 2—З тижнів до 6 місяців.

Хто ж допоможе малюкові з найменшими витратами для його фізичного і психічного ста­ну увійти в нове життя? Так, саме психолог ди­тячого садка допоможе вихователю, дитині, пра­вильно зорієнтувавши їх у складній ситуації.

Як показує практика, дуже ефективним є те, що перед тим як оформити дитину в певну віко­ву групу, психолог проводить вступну бесіду з батьками. Під час цієї бесіди заповнюють інди­відуальну діагностичну картку вихованця.

Індивідуальна діагностична картка вихованця дошкільного навчального закладу

І. Прізвище, ім’я дитини

  1. Рік, місяць, число народження
  2. Вікова група д/з
  3. Домашня адреса, телефон

ІІ. Відомості про батьків (ПІБ, професія, місце роботи)

  1. Батько
  2. Мати
  3. Склад сім'ї
  4. Соціально-побутові умови

Які зміни відбулися в житті і складі сім'ї з мо­менту народження дитини:

  1. народилася друга (третя) дитина;
  2. смерть близького;
  3. розлучення батьків;
  4. переїзд;
  5. поява вітчима та інших осіб;

III. Загальні відомості про умови розвитку ди­тини до і після народження:

Чи була вагітність плановою

Якій статі віддавали перевагу

Який характер перебігу вагітності:

  1. загроза викидня;
  2. нормальний;
  3. токсикоз;
  4. артеріальний тиск;
  5. інтоксикація плоду (нікотин, алкоголь, лікарські препарати тощо).

Інфекційні захворювання вагітної

Емоційне напруження, стреси

Характер перебігу пологів:

  1. нормальні;
  2. стрімкі пологи (з патологією);
  3. пологова травма дитини (голови, кінцівок);
  4. асфіксія плоду;

Про які спадкові фактори в анамнезі можете повідомити

Чи простежувалися в перші дні після наро­дження дитини такі фактори:

  1. короткий, неспокійний сон;
  2. жахання від шуму;
  3. нервозність, плаксивість;
  4. довготривалий плач з ознаками істерії;

На які хронічні захворювання страждає дитина

Які органічні порушення й симптоми захво­рювань простежуються в дитини:

  1. часті застуди;
  2. кровотеча з носа;
  3. дихання через рот;
  4. схильність до отитів (запалення вуха);
  5. схильність до шкірних захворювань;
  6. часті болі в животі і нудота;
  7. почервоніння повік;
  8. дуже холодні руки, ноги;
  9. часті головні болі;
  10. схильність до надмірного почервоніння, блідості;
  11. порушення координації рухів;
  12. пітливість кінцівок;
  13. алергічні реакції;

Які фізичні дефекти має дитина:

  1. косоокість;
  2. поганий зір;
  3. надзвичайно малий зріст;
  4. надмірна вага.

Чи були емоційні потрясіння? У якому віко­вому періоді:

  1. розлука з матір'ю;
  2. розлука із сім'єю;
  3. втрата члена сім'ї;
  4. тяжка хвороба близької людини;
  5. поява нового члена сім'ї;

Чи страждає дитина від страхів (темряви, тварин, замкнутого простору...)

Чи стоїть на обліку у психоневролога або інших спеціалістів

Чи є енурез

Чи є енкопрез

Чи простежуються такі невротичні реакції в дитини: заїкання, швидке мовлення, гризе нігті, підстрибуюча хода, часте кліпання, тики, смоктання пальця, онанізм, часті зміни настрою, швидка втомлюваність

Яким є сон

Апетит: хороший, вибірковий, поганий...

Яка ведуча рука? Права, ліва.

Розвиток дитини в ранньому віці.

1. Час появи основних сенсомоторних реакцій:

  • коли почала сидіти;
  • коли зробила перші кроки.

2. Розвиток мовлення: коли почала активно розмовляти

3. Коли з'явилися перші навички самообслу­говування

Психологічний клімат у сім'ї.

1. Який стиль спілкування переважає у сім'ї:

  1. авторитарний;
  2. демократичний
  3. ліберальний.

2. Яка реакція дорослих на вередливість та впертість дитини:

  1. дружні взаємовідносини;
  2. конфлікти: часті, дуже рідко;

3. До кого із членів сім'ї дитина найбільше прив'язана? З ким частіше спілкується? Які методи виховного впливу частіше ви­користовуються:

  1. вмовляння;
  2. погрози;
  3. поступки;
  4. вказівки;
  5. пестощі;
  6. наполегливість;
  7. крик;
  8. надмірна суворість;
  9. залякування;
  10. фізичні покарання;
  11. пояснення;
  12. переконання.

4. Яких заборон найчастіше зазнає дитина?

5. Яким методам заохочення віддаєте перевагу?

6. Чи виникають суперечки між батьками у вихованні

7. Кому з батьків притаманні нижчеперераховані риси

  1. активність, непосидючість;
  2. швидкість, нетерплячість;
  3. запальність, неврівноваженість;
  4. тривожність;
  5. комунікабельність;
  6. наполегливість;
  7. повільність;
  8. терплячість;

8. З ким найчастіше дитина грається:

  1. з ровесниками;
  2. з дорослими;
  3. зі старшими дітьми;

9. Які риси характеру притаманні вашій дитині?

Доброта

Плаксивість

Боязкість

Замкнутість

Ініціативність

Творчість

Розсудливість  Сумлінність

Дратівливість

Вередливість

Зухвалість

Урівноваженість

Впертість

Витриманість

Допитливість

Непокірність

Невпевненість

10. Чим любить займатися ваша дитина?

11. Які труднощі в поведінці дитини вас хви­люють

12. Якою ви бачите свою дитину у майбутньому?

Щоб грамотно й повно проаналізувати дані, які були внесені до індивідуальної картки, необхідно пригадати, які ж анамнестичні фактори ризику ускладнюють адаптацію дитини до дитя­чого садка.

До пологів (пренатальні фактори):

  • токсикози в І та II періоді вагітності;
  • гострі інфекційні захворювання матері в період вагітності;
  • уживання лікарських препаратів під час ва­гітності; стреси;
  • часті вживання алкоголю батьком перед ва­гітністю матері;
  • паління матері в період вагітності.

Під час пологів (інтранатальні фактори):

  • ускладнення пологів;
  • наявність асфіксії різного ступеня тяжкості;
  • пологова травма;
  • несумісність до резус-фактора в матері й дитини.

Після пологів (постнатальні фактори) :

  • переношеність та недоношеність;
  • велика вага (більше 4 кг);
  • захворювання на першому місяці життя;
  • вживання алкоголю та паління під час го­дування груддю;
  • часті ОРВі, гострі інфекційні захворюван­ня в дитини до 3 років;
  • наявність хронічних, соматичних і вродже­них захворювань (пієлонефрит, вроджений по­рок серця тощо);
  • затримка нервово-психічного розвитку;
  • невідповідність домашнього режиму режи­мові дитячого садка;
  • позбавлення спілкування з однолітками та незнайомими людьми;
  • конфліктні взаємовідносини в сім'ї;
  • відсутність батька або матері у сім'ї;
  • неправильне виховання.

Фактори ризику, які впливають на адаптацію дитини, перешкоджають її нормальному перебігу, є фактори, які ми змінити не можемо (це усклад­нення під час вагітності й пологів), але є соціальні фактори, на які ми можемо вплинути. І тому саме під час вступної бесіди важливо дати конкретні рекомендації батькам, як саме вони повинні підго­тувати сина чи дочку до нового побуту, до адап­тації в дитячому колективі, і якщо батьки хочуть допомогти своїм дітям швидко й легко адаптува­тися, необхідно усунути негативні фактори.

Тож як батькам потрібно готувати дитину до вступу в дитячий садок ?

  • Тренувати, буквально, від народження, си­стему адаптаційних механізмів у дитини і при­вчати її заздалегідь до таких умов і ситуацій, у яких їй потрібно змінювати форми поведінки.
  • не обговорювати при дитині проблеми, які пов'язані з дитячим садком.
  • Усунути анамнестичні фактори ризику, які пов'язані з умовами соціального середовища.
  • Заздалегідь дізнатися про всі нові моменти в режимі дня дитячого садка та увести їх до ре­жиму дня дитини вдома.
  • Підвищити роль загартовуючих заходів.
  • Якомога раніше ознайомити дитину з ди­тячим садком, дітьми.
  • Намагатися віддати дитину до групи садка, де є знайомі діти, з якими вона грається вдома.
  • Позитивно налаштовувати дитину на те, що вона теж скоро туди піде.
  • Учити дитину всіх необхідних навичок об­слуговування.
  • Дуже важливо навчити маля гратися.
  • Не загрожувати дитині дитячим садком як покаранням за дитячі гріхи, а також за неслух­няність.
  • Не нервувати і не показувати свою три­вожність на порозі вступу дитини в дитячий садок.
  • Продумати і зробити так, щоб дитина перші дні не залишалась у дитячому садку на цілий день, а лише на декілька годин.
  • По можливості розширювати коло спілку­вання дитини (сусіди, знайомі тощо).
  • Значну увагу слід приділяти розвитку мов­лення.
  • Постійно говорити дитині, що вона дорога, кохана тощо.
  • Налаштовувати на мажорний лад. Навію­вати малюку думки про те, як це чудово, що він доріс до дитячого садка і скоро почне його відвідувати.

А тепер розглянемо, як потрібно поводитися батькам із дитиною, яка вперше почала відвіду­вати дитячий садок:

  • У перші дні відвідування садка не залишай­те дитину одну, побудьте з нею якийсь час на прогулянці, до обіду. Не запізнюйтеся хоча б у перші дні, забирайте дитину вчасно. У наступ­ні дні поступово збільшуйте перебування дити­ни в групі протягом тижня, починаючи з 1—2 го­дин, щоб вона усвідомила: розлука з мамою тим­часова, мама завжди повертається.
  • Дайте дитині в дитячий садок улюблену іграшку.
  • Пограйтеся з дитиною домашніми іграшка­ми в «Дитячий садок», де якоюсь із іграшок буде сама дитина. Поспостерігайте, що робить ця іграшка, яка говорить, допоможіть разом із ди­тиною знайти їй друзів.
  • Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини у сім'ї.
  • Бережіть її нервову систему.
  • Не збільшуйте, а навпаки — зменшуйте на­вантаження на нервову систему.
  • Якомога раніше повідомте педагогів про індивідуальні особливості вашого малюка.
  • Удома у вихідні дні необхідно дотримува­тися такого самого режиму дня, як і в дитячому садочку.
  • Не реагуйте на витівки та не сваріть за ве­редування.
  • За виникнення невротичних реакцій за­лишіть дитину на кілька днів удома і виконуйте всі рекомендації психолога та лікаря.

Цінність цих зустрічей ще й у тому, що пси­холог намагається допомогти деяким батькам переглянути й переосмислити свої уявлення про виховання, позбутися хибних очікувань, звич­них, але неефективних засобів педагогічного впливу, звільнившись від власних психологічних проблем, які заважають добрим стосункам із дитиною.

Щодо роботи з педагогами, до яких приходи­ли, новачки повинні вчасно отримати необхід­ну інформацію про індивідуальний розвиток дитини і створити всі необхідні умови для нор­мальної її адаптації.

Ознайомитися з інформацією практично­го психолога про індивідуальні особливості роз­витку дитини, про родинні взаємини, стиль ви­ховання в сім'ї, анамнез розвитку дитини.

  • Допоможіть дитині виробити звичку дотри­муватися режиму дня.
  • Спілкування дитини з педагогами та пер­соналом дитячого садка повинне мати емоційно-позитивне спрямування.
  • Якщо дитина їсть, спить нормально і її по­ведінка не викликає тривоги, це свідчить про те, що адаптація проходить нормально.
  • Обладнайте групову кімнату так, щоб було можливо проводити індивідуальні ігри, заняття, задовольнити потребу дитини побути на самоті або наодинці з вихователем чи товаришем.
  • Забезпечте змістовну діяльність дошкіль­нят з урахуванням індивідуальних інтересів кожної дитини та її вікових можливостей.
  • Завчасно займайтеся психолого-педагогічною просвітою батьків із питань полегшення адаптації дитини в дитячому садку (індивіду­альні бесіди, консультації, створення бібліотеч­ки для батьків).

Це може бути цікаво

Це може бути цікаво